Воно ніколи не буває нецікавим,
Бо щогодини й щохвилини море різне:
Мінливе, неосяжне, золотаве,
Ласкаве, таємниче, навіть грізне.
Хвилюючись саме, хвилює душу,
Вкарбовується в серце, мов печать.
І як до нього залишитися байдужим,
Коли народжується в тілі благодать?
І вабить око неосяжність моря,
Його спокійність, сила й дивовижність.
І я ступаю обережно в світ прозорий
І відчуваю його дотик ніжний.
І всі слова враз стали непотрібні,
Час зупинився у безмежному просторі.
Я відчуваю, що ми стали рідні,
З’єдналися у ціле: я і море…….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494016
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.04.2014
автор: Оксана Бакуменко