Скажіть мені, коли відкриєте свої ви очі!?.
Свій слух роззуєте, згадаєте, що білий світ!?.
Краще навчалися б нового щодня і щоночі.
Щоб з острова безлюдного втекти потрібен пліт.
Сучасність переповнена лиш горем, слізьми і стражданням.
Навколо мертве все не бачу в людях живих душ.
Всі люди підлі, хоч і маски на лиці страждання.
Щоб в собі не замкнутися—рятує лиш холодний душ.
Падлюки розживаються—забули, що таке людина.
Їм братовбивці служать—хочуть грошей заробить.
Зробив добро. Всі дивляться, як ніби я тварина.
Краще тварина. Вона просто так не може вбить
Немає правди—топить зараз хтось її в болоті.
А чесність вже повішена давно в петлі висить...
Я не живу – існую лиш в дурному анекдоті.
Надію маю, та і ту вже хочуть всі згубить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493989
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2014
автор: Хворий Джентльмен