Син малий іде з садочка,
каже мамі чемно:
- Хочу, мамо, одружитись.
Візьму Настю, певно.
В мами враз на лоба очі.
Вчула цю новину.
Що це він собі надумав?
– Мабуть, рано, сину.
- Як це рано? Я вже майже
місяць вибираю.
Всіх дівчат нормальних зараз
швидко розбирають.
Ніби кістка в горлі стала.
Що йому й казати?
- Хто ж тоді обох вас, хлопче,
буде годувати?
Той серйозно досить глянув:
- Ми ж великі діти!
Вже самі нормально наче,
мамо, вмієм їсти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493895
Рубрика: Гумореска
дата надходження 21.04.2014
автор: Віктор Насипаний