Щирість людська вночі дикістю стала –
Від молитви тікають усі навчання.
Навчилась цінити усе,що я мала,
Й те,що справжнє,лікує моє життя.
На світанку палим сигари брехні,
Видихаючи з димом біль й чорнослив.
Хіба прикидатись не набридло тобі,
І тікати від чорних палаючих злив?
Потрібно звільнитись від тернових тенет,
Що обійняли нас ще тієї весни.
Збери свої мрії у квітучий букет,
Який у чисте майбутнє будеш нести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493637
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: Прокудіна Вікторія