Сонечко, мене ти розбудило
Поцілунком ніжним у щоку,
Я розправлю знову свої крила,
Затанцюю радо у танку.
Знову ти даєш мені натхнення
І бажання жити і творить,
Посилаєш всім благословення,-
Тільки б крил своїх не обпалить.
А ще вчора – холод і похмурість,
Морок, темрява, зневіра і туга,
Та в природі є закономірність –
Крига скресне, знов прийде весна.
Наче брунька – проросте надія,
Як метелик – радість затремтить,
Наче квітка – знов розквітне мрія,
Наче пташка – щастя прилетить.
О, небесне сяйво, о Ярило,
Ти – володар всього на землі,
Я вклонюсь тобі, тепла мірило,
І благаю, на згасай в мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493629
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: дочка бджоляра