Охолола моя печаль.
Вже без жалю п’ю
Тобою залишений чай.
Ще хвилю назад
Був засмученим вкрай.
Зараз може пограю,
Най потім скажеш: «Співай!»
І ти знаєш забуду!
Й надалі крутитися буду
Десь на перехресті
Засмічених вулиць.
Нас більше нема.
І мені не шкода.
Я так кажу,
Бо ж треба,
Хоч якось тривати.
Та й вдало забувши,
Знаю далеко в очах
Безупинно, безжально, безмірно,
Невтомно скрипливо
Блимають риси не/любі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493613
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: Kіо