Коли до осені вже ближче, як до літа,
Й забувся вже, весни веселий спів.
Коли душа лиш смутком оповита,
А в ній глибоко спить побитий звір.
Коли життя вже, майже, половина,
А серце вірить в доброту й дива.
Коли цінується не день, але й година,
І сукня з випускного вже стара. -
Тоді в життя приходить юність зріла
І ціниш не красу, а стан душі.
Любов тоді приходить запізніла,
Та щось змінити важко у житті.
І все це розумієш головою,
Лиш битим птахом серденько тріпоче...
Чому все так? Та час біжить рікою,
А серце не сприймає це - не хоче.
16.04. 14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493484
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2014
автор: іванесса