Простіть мене, Розп'Ятий на Голгофі,
За відчай мій і щохвилинний страх,
За скручені колючим дротом строфи
І серце, що із мозком - на ножах!
І за пера в руці моїй тремтіння,
Нечіткість хитрих літер-завиткІв,
Простіть за стерті об бетон коліна
І очі, що лякаються хрестів.
Я каюсь у мовчанні. Я ж бо мусив
Здійняти над пергаментом перо...
Простіть мене, Спасителю Ісусе,
Що відрікався... Тричі, як Петро.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493413
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.04.2014
автор: Віктор Банар