В знебожених Тенькіньских сопках
Де ще батьки наші по попках
За шкоду шльопали колись,
Де Ювіляр наш народивсь,
Народжувалось наше братство -
Те українство, те багатство,
Що досі нас не полишає:
Хто долю ту не пам’ятає!? -
Пустельну Душу має той...
Серця тягнулися «домой»
Скоріше – «їхали додому»,
В Галичину ще невідому
Щоб будувать нове життя
І відродившись з небуття
Як Фенікс з попілу повстати:
Рід відродить. Не забувати
Часи лихі та про батьків.
Все це наш Ювіляр зробив:
Сад посадив... Дім збудував...
Двох доньок також виховав,
Тепер за внуків ще й береться -
Не спиться йому і не «йметься»...
То й поздоровим Ювіляра!
Здоров’я Йому та наснаги
Вкраїну ще відбудувать.
(Ми будем «троха» помагать)
Вітаймо щиро Вячеслава!
Йому віват! Героям Слава!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493406
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2014
автор: boombon