Кохання, що ти є таке?
Чиїх ти рук творіння?
Ти щастя дариш молоде,
сповільнюєш старіння.
Ти певне із небес зійшло,
земні страждання припинити,
й принесло нам своє тепло,
щоб ним нас полонити.
Та ні, ти шкода і страждання,
ти кат людський, бездумний кат,
ти серце розриваєш в шмаття,
у скроню цілиш автомат.
Спинись, прошу тебе, благаю,
О скільки ще терпіть мені?
Я ж не прошу жити як в раю,
Пусти мене, хоча б на дні..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493209
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2014
автор: kinash