Ця любов не перша й не остання;
і фінал не такий, як ти думаєш.
За вікном вже квітневі смеркання –
почуття через засоби гумові.
Як татарська орда ти пройшла по мені:
все зі свистом, із гиком, без пам’яті.
Обтрушуся від пилу, здіймусь від землі,
але ти на цей вечір вже зайнята.
Ця любов, як клубок голих нервів,
потріпала що душу, що плоть.
Ми лежали в постелі завмерлі,
молячИсь, щоб не бачив Господь.
Ця любов, як щось збуджено-дике,
заставала самих нас от-там.
Забирали безсовісні ріки,
вкравши те, що було нам життям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493170
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2014
автор: Сашко Ткаченко