Спустошеність моя так звично вдягне маску
Відважного бійця, щоб втому від поразки
Сховати від очей
чужих, лихих, ворожих.
Самотністю ночей Світ білий не стривожу.
Шкода, що сліз нема.
І усмішки не має...
Жалю і каяття у серце не впускаю.
Ні радості від сну, ні сну, що був би в радість.
За що веде війну пихата людська заздрість?
Нехай тремтить Зоря, сама посеред неба.
Новий вродився день -а більшого не треба.
Привіт, веселий Світ!
Здорові, Люди, будьте!
В перетині орбіт про маски не забудьте!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493164
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2014
автор: ABIV