Інколи здається, що все що могло вже статися найгірше - вже сталося. Але ні!.. Доля вміє загартовувати, вона не дає забути про те , що ти всього лише людина.
Занадто часто ми віримо своїм емоціям, думкам, почуттям. Перед очима ніби сива пелена... Вона огортає нас... Робить сліпими...
Цей стан особисто мені асоціюється із маленьким, щойно народженим котенятком. Воно не бачить, не розуміє, нічого ще не знає про світ в який потрапило...Але вірить! Вірить серденьком і горнеться клубочком до своєї матусі. Отак і ми - віримо. Занадто часто ми віримо і довіряємося тим людям котрим не варто навіть на лепту відкривати свої почуття. Нами користуються, маніпулюють, просто граються, а ми...ми віримо у щирість опонента. Жаль тільки, що сива пелена з очей спадає лиш тоді, коли вже є рана на серці.
Напевно дійсно було б краще робити висновки дивлячись на інших, проте...всерівно кожен вчиться на своїх помилках. Саме тому ми сильна нація, бо ми незламні духом. Ми сильні, бо кожен сам знаходить у собі ту силу, котра заставляє боротися і йти далі по життю не дивлячись ні на що,бо час лікує, і у кожного сила своя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492909
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2014
автор: Світлана Логин