Сюди приходили ті, яких ніде не чекають.
Мовчки зупинялися біля дерев’яних носіїв спогадів,
нахиляються своїми дерев’яними серцями до води
деревам же, також, самотньо
вони ж , також, бувають сумними.
Сюди приходили ті,
хто вже залишив слід в історії чи на демографічній діаграмі,
або збираються залишити.
Ті, чиє життя залежить від чотирьох м’яких лапок
або підходить до завершення.
Всі вони однаково дивились на воду різнокольоровими очима
Найдовше затримувались перші.
хоча, не тільки їм не було куди поспішати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492750
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Загублена в собі