Ти посміхаєшся мені на фото,
Лише воно зігріє душу в холоди
Бо в пам'ять залишив ти лиш скорботу,
Пішов назавжди у незвідані світи.
Ти не сказав і слова на прощання,
Лиш ніжно обійняв неначе знав,
Що наша зустріч та була остання
І ось такий вже несподіваний фінал.
Рідненький мій, без тебе так погано,
Самотньо так й відради не знайти.
Я чую як вночі ридає мама,
Бо і її саму залишив ти.
Я теж тихенько всхлипую ночами,
Бо важко так без тебе в світі жить.
Сьогодні на могилу йду з квітками
Хоч так з тобою хочу говорить.
Я розкажу тобі свої печалі,
Повідаю тобі свої жалі,
Спитаюсь,як же жити мені далі?
Та ти не скажеш,ти лежиш в сирій землі...
Ти посміхаєшся мені на фото,
Воно лиш зігріває душу в холоди.
У пам'яті лиш біль є і скорбота,
Бо ти пішов,пішов ти назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492729
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Оленка Джигун