Хто ми є – ті, що звикли вважати
Своєю цю землю,
Посивілий цей простір від ковила?
Хто ми є, хто живуть у країні
Терпіння та зради,
Та спалюють серце любов`ю до тла?
До Дніпра, до ланів, до могутньої кручі,
До курганів степних, біло-пінних морів…
Хто ми є, для тамгової злобної тучі*,
Тих, хто править Вітчизною – володарів?
Тихі наймити сірі та біобагнюка?
Звір, що можна жбурляти за обрій доби?!
Чи голодні, терплячі до кожної муки,
Догоджальники панству - смиренні раби?!
Хто ми є, що повинні всміхатись на ницість,
На приниження гідності в рідній землі,
Спонукати братерства спаплюжену світлість,
Освітити дорогу у повній пітьмі?!
Невже, справді немає для всіх українців
Змоги вибору справжніх - своїх ватажків?
Тих, хто зміг би набити свавіллю по пиці,
Та не дати побити між нами горшків.
**************************************
Не ятрить мої рани – не деріть України!
Що вам з того малого шматочка землі?
Я ніколи земельки своїй не покину,
Не полину в чужину на пошук імли.
Я не хочу, щоб краще, я хочу – як треба!
Щоб у кожній оселі всього до країв,
Щоб лелеки кружляли в високому небі,
Щоб Донбас процвітав та шляхетствував Львів…
Хочу так, щоб наука сприяла господі,
Щоб були ми найкращі усюди з усіх!
Щоб жінки найгарніші вдягались по моді,
Щоб не лайки лунали, а радісний сміх!
Невже це забагато для нашого краю?
Що вам з того, що нас обирає Господь?
Залишить нас у спокої, друзі, благаю!
Заберіть олігархів зажерливий рот.
* тамга - знак, монетний штемпель (з тюрк.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492686
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Abba Васнеценко