І не зчується літо веселе,
Як плоди золоті опадуть,
Як розтане маленький метелик -
Першочасу невтишена суть.
Як між віт уплететься зажура -
Неповернення в липень хмільний...
Захурделить по вікна, замурить
Теплі спогади в яві зими.
Небо вкриється сіровуаллю
Неозоро-безкраїх мовчань.
Розговіється свічкою жалю
Наостанок душі дитинча.
І загасне усе надовколо...
Тільки сонце зійде в далині,
Щоб зачати нове життєколо
Першопроменем у новодні.
(15.04.14)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492660
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Леся Геник