А ти біжи чимдуж подалі
Від її серця, її снів,
І не дивись в очі страждалі,
Як раптом поглядом зустрів.
Ти не бери її за руки
І не веди в примарні дні,
Її любов склювали круки,
Ті безпощадні та жадні.
Не треба душу обіймати,
Її свобода – дикий сад,
Вона повинна відшукати
У ньому свій життєвий клад.
Її не варто розуміти,
Вона віддасть усе сама.
Не намагайся володіти,
З цим поратись зовсім дарма.
Тож, як надію ти не стратиш
І не посадиш під замок –
Її відвертий світ пізнаєш,
Що заблукав серед думок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492627
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Привітна