Назбирали бджілки меду,
заховали у дуплі…
Звідкілясь узявсь ведмідь
й до дупла по мед поліз.
Та на щастя слимачок
впав із гілки на листок,
а з листочка на чоло…
Ох і весело було!
Заревів ведмідь, як міг,
й хутко-швидко з лісу втік.
Недалечко білка жила
та горішків насушила…
Друг усіх звірят їжак
сам ростив пшеницю й мак.
Літо, осінь промайнули,
снігу, снігу намело –
і прийшло до всіх Різдво.
Наварили куті бджілки
і заграли у сопілки,
запросили всіх звірят,
навіть тигрів й слоненят.
Лиш ведмедя не було –
інвалід він на чоло –
у барлозі теплім спить
і під ніс собі бурчить:
“Назбирали бджілки меду…”
Створено 28. 01. 2008 року, м. Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492371
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2014
автор: Т. Василько