На комині ледь тліє каганець,
Сидить Шевченко - батько на постелі.
Мати із печі дістає горнець,
Хутчій дітей скликає до оселі.
Після вечері – книги сторінки.
Читають про святого Серафима.
Найменші ще облизують ложки,
Пряде куделю мати під дверима.
І лине слово батька по складах,
У темряві блищать в Тараса очі.
Забуті ігри, прикрощі і страх.
До півночі він спати не захоче.
Все мріятиме про великий світ...
У ньому батькова Четья-Мінея
Вела його подвір’ям без воріт.
Та, власне, й світ його почався з неї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492338
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.04.2014
автор: Javorova