Йти в темряві
тримаючи в руках свічку,
І маючи в кишені запальничку
Не те, що безглуздо,
А й небезпечно
На щось навернутись.
Ніби просити у пеклі
Останній ковток води
Скоріше воно замерзне,
Ніж ти встигнеш
Почерпнути.
Немає такої ціни,
Яку би ти міг сплатити,
Бо не туди надсилаєш рахунки
Небо те джерело,
З якого ти колись зможеш
Напитись,
Якщо тобі пощастить.
Земля жадно вбирає
До останку всі краплини,
Які не встигли
випарувались на сонці.
А небо щедро їх дарує,
Не просячи нічого натомість,
Лиш зрідка молитву
І погляд у небесний простір.
Поглянь в небо
На промінь Світла
Розвій темряву
і запали свічку.
І йди далі
Не ховаючись від світла,
Бо від нього, як і від себе
Не сховаєшся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492217
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2014
автор: Сабріна