Ох, які красиві краски!
Очей із неї не відводжу...
Подумав що вона без маски,
знайомитись підходжу...
Карі очі, чорноброва...
І на лиці смаглява...
простенька й загадкова...
Це ж, ти?... Моя, уява?...
Кохав, радів тобою.
Перед всіма хвалився,
що красуня ця, зі мною!!!
За її здоровячко молився...
Брав її маленьку руку,
очами серце своє, дарував
не вірив у розлуку!
Томущо сильно-сильно покохав...
Коли у парку була тиша...
Її тоді пообіцяв!!!
Що вже ніколи не залишу,
я твоїм єдиним став...
Хотів від тебе діти,
я таяк є, відкрито, пишу
ти була моя Афродіта!!!...
Та тепер зірвало кришу...
Коли про вас я взнав...
Розкрив я очі від повязки...
Тримався... Та в душі ридав...
Коли ви зняли свої маски...
Спасибі, вам за все!...
Наляв на кухні я собі вина...
Нехай життя вам щастя принесе,
а в мене більше вас нема!!!!...
12 квітня 2014 року...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492118
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: В.П.Дивак