Втомилась від прокльонів, каятя,
І від буденого безсоння.
Прогнивше порохом життя,
Сльозами помістилось на долоні.
Холодний дощ поволі в небуття,
Стерає наші грунтові дораги.
А ми чикали поки висохне земля,
Щоб стати разом на свої пороги.
А ми чекали... Марно, все, благаю, замовчи,
Ми заблукали в пошуках мети,
Не взялися за руки, не пережили..
Втопились у калюжі я і ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492051
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: М\`ясник