Повітря насичене меркаптаном
Окутані жовтим туманом міста
Гіршого щастя люди не знають
Із хмар проливається кислота
Гарячі краплі - гострі рапіри
Із перехожих стягують шкіру
Сталеві лати покривають тіла
Долею обраних легіонерів
Пальцями, гнучкішими стебла
Відкриваючи заіржавілі двері
Вони мовчки стають на коліна
Перед новою дозою ендорфінів
Досі не можеш спати під небом
І зорі, здавалось, такі далекі
Ти досі промовляєш сам до себе
Доки вони помирають від спеки
Під радіацією Змії або Персея
Де всі ці твої жалюгідні ідеї?
По вулиці ходять люди у масках
З вікон дивляться їхні слуги
Перехожий шепоче "будь-ласка
"Допоможіть врятувати друга!"
Сліпою долею обрані легіонери
Ваші посмішки і бездоганні манери
Ваша удача і жалюгідні спроби
Твоє жалюгідне падіння на дно
Ваша ейфорія - ваші хвороби
Втрачена нагода була дуже давно
Ти один серед Них живеш минулим
Свої перемоги Ви давно забули
У містах, розчинених кислотою
Ті зірки вели Вас до порятунку
Тобі удача здавалася чужою
Вам перемога не була подарунком
Вони були готові стати до бою
У цьому різниця між ними і тобою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492036
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.04.2014
автор: ura0701