Ох, напруга в Україні,
Дід весь почорнів,
Не забуде він й до нині,
Тих страшних часів.
Йшов в атаку без вагань,
Ворог, аж тремтів,
З тих страшних поневірянь,
Вижити зумів.
Українці, росіяни,
Було – одне ціле,
Наступ ворога здолали,
Чорне – стало біле.
А тепер, що за біда,
Як те зрозуміти?
Страшне слово те – війна,
Як переварити?
Нема сили воювати,
Усе тіло тремтить,
Як же справу ту владнати?
День і ніч не спить.
Слово кажуть, немов спис,
Дід давно те знає,
Над комп’ютером завис,
Словом в бій вступає.
Йде словесна та війна,
День і ніч без впину,
Сімдесята йде весна,
Як визволив Україну.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/651-slovesna-vijna.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492016
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: Антоніна Грицаюк