Опавший цвіт вишні
ніколи
не стане
живим суцвіттям
Це як битись об дзеркало,
коли вистачає посмішки,
щоб воно розбилось.
У русому гіллі вишні
пам'ять
про опавше листя
Змінюються пори року,
але дерево
стоїть
на місці.
Не тільки листя
восени
слід палити.
Якби ж осінь
знову
Стала тим
теплим літом,
А весна
перестала
Бути холодною
зимою.
Вириваєм листки
з календаря,
І чекаємо
нового дня.
Два квитки
У перший ряд,
Хоч зручніше
На останньому
Сеансі біжать титри…
Але фільм
Ще продовжується
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491998
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: Сабріна