Вразливо і так коротко, як вогник на стіні –
Нехай нам буде солодко.
Обмари страхітні
Чекатимуть до ранку, колисаючи гілля...
На кожну мою ранку ти трунок розілляв,
На кожне твоє слово знайшовся мій одміт –
І хай чиясь полова до ранку догорить,
А ми свої зернятка розгубимо – пусте:
На ранок проросте
Вишневий велет із дрібної цятки.
Моїх вишневих вуст, твоїх гарячих рук
Достатньо для багаття між двома,
І хай я загорюсь – та знатиму: ти тут,
І нами розривається пітьма.
Вразливо і так солодко, як перші пелюстки,
Як свічка серед мороку…
На відстані руки
Цвіте вишнево спалена стерня,
І зорі,
ніби скло,
дзвенять,
дзвенять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2014
автор: Леся Kürbis