Не залишайте в старості батьків,
А ні за долари ,а ні за євро
Бо буде потім вічний Божий гнів,
Коли життя ми пройдемо даремно.
Як сива птаха, мати вигляда
Своє дитя з далекої дороги ,
І павутинням заросло гніздо,
І вже не мають сили бистрі ноги.
А батько наче дідух під вікном
Вдивляється у далечінь стежини,
І серце б’ється наче в клітці птах,
Чекаючи на дочку,чи на сина.
Дітей забрала в вирій суєта,
Про джерело у клопотах забули,
Та пізно буде вже коли згада,
Струмочки два в зимовім сні заснули.
Тоді у камінь згорнеться душа,
Слова не зможуть виправдать нікого,
Тож поки батько й мати ще живі,
Їх в самоті не кидайте на довго.
11.04.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491908
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: леся квіт