Напів-життя напів-людини –
Зворотній відлік від кінця.
В руках у долі-господині
Ми обираємо місця.
Немає друзів – всі знайомі,
Най навіть справжніх ворогів!
До сну лягаючи о сьомій,
Життя складаємо зі слів.
Шляхетно втомлені та горді,
В обіймах відданих тіней.
Йдемо до дзеркала на сповідь,
Та все ж ніколи – до людей.
І де той спокій – та омана,
Що ми звемо так вперто “рай”?
На серці збільшеному брама,
В душі розгубленій печаль…
А де ж тремтіння, жар, задиха,
Землі розгойданої дзвін,
Дихання звільненого втіха,
Буття палаючого плин?
Це все назовні є, насправді!
В долонях вранішніх квіток.
Хоробрі силою завзяті
Свій власний вигадали рок.
Я їм у слід піду, до сходу
Вологий погляд підійму.
До решт розтопленого льоду
Вчорашню викину пітьму.
Під сльози скривдженого духу,
На тлі знов страчених надій
В своїй тримає мою руку
Життя шалений буревій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49175
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2007
автор: АННАрхия