Сонце рученьки стискає,
І до Бога промовляє:
-Скільки я блукаю світом
Із старезним сивим вітром.
Скільки бачило я діток,
Цілувало в полі квіток.
Скільки бачило хмаринок,
І топило сто сніжинок.
Скільки років проживає,
Та у Боженьки питаю:
-Звідки фарби ті беруться,
І коли-небуть зітруться?
Що малюєш цвіт на вишні
Боженьку ти наш Всевишній?
Що малюєш маки в полі,
Цвіт троянди і тополі?
Колір моря і дзвіночків,
І лісочків,і грибочків.
Оченяток у дитини,
Легкість тої павутини?
Я долонечки складаю,
Усіх діток обнімаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491717
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 11.04.2014
автор: Відочка Вансель