На ворога сокиру наточу,
дмухну на лезо подихом-правилом,
вдихну фіалок синіх з-під дощу
і на моїй землі мені додасться сили.
І не ходили б ви сюди з мечем,
бо ми отут усюди -
шепочемо у листі, у Дніпрі течем...
Такі звичайні й незвичайні українські люди.
Й не пхали б носа в справи у чужі!
Які в нас вдома ваші інтереси?
Кажіть! Бо ми нагострим ще й ножі
й буде тоді й за Крим, і за Одесу...
Дітей гойдали, молотили хліб,
з покон-віків ворожою й своєю кров"ю землю поливали...
То вам чого? Вам крові нашої, чи ви своєї принесли?
Чи, просто, бігли полякати їжачка?
То в нас вже й їжачки не ті пішли...
Та що там говорити,
з вами все одно, що рити із свиньми...
Ви - вороги! Це ви до нас з мечами!
Ви кажете - брати! Каїн і Авель теж були братами.
"Тайожний" гітлер ваш і ви - його ціна
І він давно за все вже платить вами.
Чому фашисти - ми, коли від вас війна?
В історію ввійшли два чорта, зачепившися хвостами.
Один в вас був, ви й другого собі взяли.
Ну... то тепер вже два чорти із вами!
Але, чорти нікого ще до раю не втягли.
То й вас потягнуть до своєї мами...
Якби в вас хоч попи, як божі люди -
молилися б за вас,
а не ділили б награбоване і сіяли розбрат.
А так, як врахувать попів, то вже й не два їх буде.
Моліться ж хоч самі.
І, краще, йдіть собі в Расєйщину назад.
11.04.20014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491713
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.04.2014
автор: Di Agonal