ВЕСНА
яка шалена видалась весна
того неощасливленого року
як дівчина в вінку - заквітчана й сумна
прошита кулями кривавої толоки.
вона ішла крізь гори мертвих тіл
плекаючи в душі своїй надію
а вороги її ганьбили, як повію
вон ж трималась із останніх сил.
вона минула чорнії дими,
пройшла стежиною, де полум*я та крига
стелила жита, жовті килими
блакитним проліском позначила відлигу.
скорботним ангелом злетіла у блакить,
щоб в землю грішну більше не вертати
щоби дощем людськую кров ізмить
і що врагів навчитися прощати...
яка шалена видалась весна
розхристана, і трохи наче п*яна
від кіптяви, аж чорна...вогняна
в намисті з куль...свинцево - покаянна...
нехай на сонці сяють кольори
блакитне небо, над жовтавим полем
нехай в пшениці бавляться вітри
щоби журби в нас не було ніколи.
вона за обрій зникла назавжди
віддавши літові свою погожу днину
забравши із собою Україну
лишила по собі лиш присмак боротьби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491668
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.04.2014
автор: Сумний Кіт