Сокири час над головою
Чатує сторожко життя.
Це не дає душі спокою,
Що не воліє забуття.
Комусь життя, комусь лиш тління,
Доданок ділимо на два –
Виходить тільки животіння.
Зовіть скоріше дзвонаря!
Бий, бий, дзвонар, в великі дзвони,
Стань людям за поводиря,
Бий в дзвони так, щоб вже ніколи
Не пантеличилось життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491647
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.04.2014
автор: Г. Король