Скільки душ мерехтять у небеснім просторі,
Та мільярди волають невблаганним криком:
- Нащо вбила мене рідна мамочка моя,
- Я ж її насолода й потіха.
Скільки ще в небі зорями стануть,
Тих солодких плодів кохання,
Скільки скажуть : «не вбивай мене мамо,
Дай земному життю пізнання».
Жаль ,що крик той в утробі не чутний ,
Але в вічності він нестерпний .
- Не вбивай мене рідна матусю….»
Перевершить усі децибели .
10.04.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491630
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.04.2014
автор: леся квіт