Доброта – оголена душа
Всевишнім нам дарована,
Але занедбана чомусь
Й глибоко в нас захована.
Ховаємо її ми через страх,
Що будем дурно виглядати.
Можливо просто ліньки нам,
Легше язик злоб́о́ю почесати.
Є іскри доброти у всіх,
Але приречені лиш тліти
Бо не торкаємося їх,
Нам боязно у вись злетіти.
Як би нема за що й корити
Та все ж хотілося б колись
Іскру добра нам запалити
Й разом піднятися у вись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491613
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2014
автор: Леонід Ісаков