Побігли вруною хліба,
Веселка, наче коромисло,
Цвітуть жита, цвітуть жита,
Немов вдягаються в намисто.
Звисають хмари косяком,
Кує зозуленька у гаї,
А я додому босяком,
Біжу стежиною й співаю.
Стежина ця веде мене…
Вона одна, вона від Бога,
Вона ніколи не мине
В житті батьківського порогу.
Пройшли роки, стежина є,
Та пусткою зустріла хата,
Хоч тут знайоме все, моє,
Та в ній немає мами й тата.
Немає хліба на столі
І піч не пахне пирогами,
Лише при ранішній зорі,
Біжать вітри поміж житами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491504
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2014
автор: Віталій Назарук