Весняний надвечірок розлився густим кумачем,
Мимохіть зашарівся на плесі дзеркальної річки.
Вітер стиха розрізує скибочки неба мечем...
І лягають на землю сапфірово-зоряні стрічки.
Філіжанки тюльпанові гріють вечірню сльозу,
Із-за хмар пишнотілих видніється місяць-медяник.
В мідній купелі тиша вплітається вербам в лозу,
І сріблястим каскадом зоріє холодний серпанок.
8.04.2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491439
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2014
автор: Ірина Кохан