Ніжно гладить теплий вітер
Тоненьку стеблинку.
З пелюстків росинки витер.
Пестить, як дитинку.
То розпустить свої поли,
По полі гасає,
То присяде на тополі
Гірко заридає.
Чи самотність дає взнаки?
Сирота ж без роду.
Розкажи про ці ознаки.
Ти ж маєш свободу!
Так, свобода - це самотність..
Хіба що турбує?
Значить, це ще безтурботність.
Швидко замордує..
Підітне широкі крила,
Що колись літали.
І як жить тоді? Несила...
Радості не стало.
Ось і горнеться вітрисько.
Обніма стеблинку.
І радіє, як хлопчисько:
Радість, хоч хвилинку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491315
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2014
автор: Н-А-Д-І-Я