Розлога тиша над Дніпром.
Дзвіниці сплять іще. Крилом
Над сонним плесом морок не розбила птиця.
Вода, як молоко парне,
Туман нас ніжно огорне,
Ми у човні, а може це, мені лиш сниться.
Та скоро сонце над ліском
Зійде і птиця голоском
Сполоха тишу і дзвінкий розбудить ранок.
І плесо золотом сяйне,
І риба у воді майне,
І віддзеркалення своє побачить небо.
Люблю ці ранки над Дніпром
І полиск хвиль над поплавком,
Маківок Лаврських у воді священний відблиск.
І стугін Києва глухий,
І промінь сонця золотий
Бринять, змагаються вгорі над любим містом.
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491233
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: @NN@