Несподівано, двадцятою весною,
в дзеркалі я бачу незнайомку.
Я боюсь прокинутись дурною,
тілом раптом виявить поломку.
Скільки зір зібралося в кишені,
тих, що з неба і без парашутів.
Глибоко вдихаю світ в легені,
і гублюся в безлічі маршрутів.
Вечір заночує в теплій ванні,
від дощу зашторить рушником.
знов думки далеко у вигнанні,
як вода скиплять із чайником.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491202
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: Руслана Лукаш