Є одна у мене шкода -
Співчуваю я собі
І такім, як я, народу -
Скільки літ жили сліпі!
Видно, гарно погуляв був
Нечестивий на землі –
Гаслами про землю й волю
Людей бідних засліпив.
І стрункими вів рядами
Дресированих людей,
Тр́ощили безбожно храми,
Серце рвали із грудей!
Не одна душа боліла
Християнська праведна,
Мусила іти в підпілля
Віра православная…
Як же прагнули нам св́ого
Ідола навіяти!
Та любові всіх до Бога
Нікому не знищити!
Бо нема нічого вище
Віри православної!
Будем Господа просити
За гріхи ті давнії…
І не просто так страждаєм -
Ті гріхи спокутуєм,
В милість Божу вірим, знаєм -
Ми її відчуємо…
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491131
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: Галя Костенко