[b](Пісня про Донецьк)[/b]
Місто мрії не раз пригадаю.
Тут-бо друзі мої, тут мій дім.
О столице шахтарського краю, -
Ти назавжди у серці моїм.
Вирушаю в приємні мандрівки,
Де так мило, знайомо до сліз.
Від Будьонівки і до Петрівки –
Все пропахло вугіллям наскрізь.
[b]Приспів:[/b]
Край Донецький – притулок орлів
І суворих, шалених вітрів.
Вабить зір неодмінно,
Як у полі чебрець,
Краю чорна перлина –
Неповторний Донецьк.
І, звичайно, безмежно чарують
Легіони троянд запашних.
Вечорами копри салютують
Тихим сяйвом зірок золотих.
Обернусь за знайомим порогом –
Зникли обриси міста в імлі.
Як люблю тебе віддано, строго,
О Донецьк, ти один на землі!
…Ці дощі мов змінили довкілля.
Легко дихати, радісно так!
Королеви-троянди й вугілля –
Це Донецька робочого знак.
…Напилось прохолоди нічної
Рідне місто вустами копрів…
Стугонять від напруги забої –
То пульсують серця гірників.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491096
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 08.04.2014
автор: Галина Будянська