…

я  до  тебе  прийшла  даниною  для  твоїх  земель
ти  ж  закинув  мене  у  безодню  загублених  тиш
темні  втомлені  очі,  апатія,  сіра  шинель
любий,  ти  падаєш  чи  летиш?

у  вишневому  рідному  світі  подейкують  душі
за  земного  життя  що  убивці  були  і  злодюжки
що  карали  й  карались,  себе  загубили  у  глуші
йдуть  до  тебе  у  служки

ти  лякаєш  світи  і  жорстокістю  і,  навіть,  дужістю
ти  ламаєш  мій  світ  і  ламаєш  мене  заодно
я  ж  не  можу  побачити  за  пеленою  байдужості
де  ж  в  тобі  дно

так  й  живеш.  щоночі  виконуєш  темний  обряд
добавляєш  у  чай  трохи  горя  і  трохи  барвінку
та  жорстість  свою  ти  побачити  можеш  навряд
бо  завжди  винна  жінка

*

я  пройшла  сорок  вісім  світів,  тридцять  дев'ять  небес
я  забула  що  гоже  мені,  що  далеко  не  гоже

де  б  він  там  не  блукав  і  яких  не  творив  би  чудес
благослови  його,  Боже

Помаранчева  дівчинка

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491020
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: Помаранчева дівчинка