Раз вперед і два – уже назад.
Це дієва місія держави,
у якої тільки на парад
є ще бойові військові лави.
Поки кат за душу не візьме,
знову забуваємо причини
і для окупації країни,
і ім’я, і чисте реноме,
і абетку гідності людини.
Онімілі язики чужі
оволодіває слово Боже,
без якого сиротіє кожен.
Ой, забули явлені мужі,
що капітуляція душі
воїну ніяк не допоможе.
І за що ці квіти на крові?
Є слова, та Слово – у гонінні...
Діє і диявол у Москві.
Де царя немає в голові,
не чека й взаєморозуміння.
Скільки не годи, не потакай –
це лише розпалює жадобу.
І жалю́ у змія не чекай.
Ну, хіба що, подарує рай
у тісних обіймах і до гробу.
Оживає рідне, та всує.
І зайці ефіру і екрану
знову – українські росіяни.
На круги вертає не своє.
Тимчасова влада ніби є.
Відібрало мову у Майдану.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491007
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: I.Teрен