Нехай уста мої мовчать,
Але рими говоритимуть завжди.
На жаль, так бракує змісту словам.
І так мало для тиші причин.
Стукають в душу, немов у двері,
Ще не забуті дні.
Ти завжди житимеш у моєму серці,
Немов осад у червоному вині.
Не потрібно жодних ком,
Адже життя все одно поставить крапку.
Замало дій та забагато думок,
Аби розпочати життя спочатку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490972
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: Ірен Сьомик