Скаче зайченятко,плаче:
-Впало сонечко гаряче!
Закотилось за хатинку,
Я його сховав в хустинку!
-Чом ти плачеш?
-Як закину
Ціле сонце за хмарину?
Квіти вимруть і дерева!
Тільки Сніжна Королева
Буде тут хазяйнувати,
Цілу землю цілувати!
-Хочеш,я підкину сонце?
Можу навіть крізь віконце!
Як зраділо зайченятко.
-Ось тобі за це горнятко!
Як поп'єш з нього водички,
Сховаєшся від лисички
Так,що буде вік шукати.
А ти можеш собі спати.
-Я лисички не боюся,
Бо мене моя матуся
Не пускає у лісочок.
Цей малесенький клубочок
Я підкину аж до хмарок.
Та наліплю гарних марок.
Щоби бачили,що дітки
Наліпили.Старі нитки
Візьму,щоб пришити сонце.
Кину крізь своє віконце.
Вмило сонце оченята,
Його кинули зайчата.
Як раділи усі діти!
А як квітли в саду квіти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490966
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 07.04.2014
автор: Відочка Вансель