Чорна хмара білу хмару
В небі заступає.
Покохала та не знала,
Як воно буває.
Полюбила, покохала -
Та й собі на горе,
Бо мій милий до серденька
Та й іншую горне.
Іншу горне, обіймає,
Їй пісні співає,
А до мене й не всміхнеться,
Мов мене й не має.
Не погляне, не всміхнеться...
Все йому забулось,
А у мене попід серцем
Провина штовхнулась.
Ворухнулось під серденьком-
Не дає забути.
Ой, матусенька рідненька,
Що маю робити?
Що робити, що діяти?
Хоч із кручі в воду !
Як немає щастя-долі,
Нащо маю вроду ?
Не втримала щастя-долю.
Понесло світами...
Та й полилось над степами
Рясними дощами.
Моя доля - чорна хмара -
Сонце заступає.
Покохала та не знала,
Що біда чекає.
За тією чорной хмарой
Полечу за море,
Громовицей-блискавицей
Пошматую горе.
Пошматую й свою долю
Та й зберу до купи.
Не давайте серцю волю
Бо зведе до згуби...
" Чорна хмара білу хмару..."
Матінка співала,
Колихала свою доню
Та й тихо зітхала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490951
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: Галич Елена