У повоєнні зими в хуторах
Солома житня заміняла дрова.
До скирт колгоспних навіть дітвора
По неї сніг топтала вечоровий.
І їхала солома на плечах.
Слабких плечах –
Вдовиних і сирітських.
При цьому кожен «кінь» такий
Мовчав,
Щоб, не дай Боже!
Упіймав об’їждчик.
Зате, коли вдавався цей похід
І біля печі бухкалася в’язка,
Здавалось, розсипалась низка бід
І починалась
Майже справжня казка.
Бо тіні танцювали по кутках,
Як жадно піч
Облизувала верчики.
Пахтіла солодушка з буряка,
Картопля ощасливлювала вечір.
А заметіль?
Нехай собі гуде…
Подушка тепла…
Чимсь укрила мати…
І снилося, що з поля
Скирта йде.
Сама.
Щоб стати ближче коло хати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490923
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: Ніна Багата