Паски пекла бабуся наша двічі –
Перед Великоднем і Проводами.
Високі, пишні, сонячно загнічені,
Із білими солодкими хрестами.
Це був не клопіт.
Швидше – чародійство.
Передсвятковий наставав гармидер.
Пихтіло, чмокало пахуче тісто
В діжі із дерева на двоє відер.
Бухтіла піч жовтогарячим ротом,
Нутро тазочків лоскотали смальцем.
Повсюди пурхали проворні пальці –
Сміялась над нестатками голота.
З нас кожен знав свою примітну паску
І ждав, коли рогач її обійме,
Щоб на черінь посадовити стійма,
І слухав, як бабуся просить ласки
У Господа, зворушливо і тихо,
Аби ніхто з її земного дому
Дупла не мав у хлібові святому,
Бо вірила, що це віщує лихо.
А як Всевишній гріх за кимось знає,
То хай уже її за всіх карає.
Вона за всіх покається і стерпить.
Бабусенька… Криничка невичерпна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490922
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: Ніна Багата