Весною і не пахне цього року.
Ні ручаїв, ні проливних дощів.
Немає що чекати від оброку.
Ущемлені у візіях пророки
не обіцяють добрих врожаїв.
І чухають потилиці селяни –
заручники суспільної мети,
не відаючи, у якого пана
просити ради і куди іти.
У городян села кипить робота.
Пора гаряча – і огонь, і дим.
У селянина є одна турбота –
він у держави, як завжди, один.
Останнє обнадійливе корито
і головна опора – цей народ.
Годує бидло вічний патріот.
А із бігборду либиться несита
мордяка одіозного бандита,
що й досі іменується – оплот.
Нема на що опертися державі.
І владі не лежиться на боку.
Не гріє затяжне, – merci beaucoup.
Немає ладу. Є бандитські лави.
З одного боку зирить двоєглавий,
а з іншого Europe на чеку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490914
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: I.Teрен